Ще не вмерла Україна

                                             Заповіт

                                 Болящего Василия, инока Иоанна

                                   Прозорливого старца  +06.06.2003 года.

Ще не вмерла Україна, та дуже хворає

Щодень Божий своїх діток слізьми омиває.

Полинули сини й дочки із рідної хати,

З великої біди-туги доленьки шукати.

Попід тинню сіромахи козаки блукають,

В чужих краях, чужих гріхах щастя добувають.

Мабуть дуже моя ненька Бога прогнівила-

Лінилася ходить в церкву, стала гордівлива.

Праву віру своїх предків перестроїть хочеш,

І на рідних братів-сестер ножі свої точиш.

Нема згоди на Вкраїні, ні щастя ні долі,

Розкололи святу віру гірше як монголи.

Кругом сили-перевертні правуюча сила.

Сидять в кріслах безбожники. Гине Україна.

А над ними князь лукавий глумиться панує,

Шлях  широкий і привільний до бездни готує.

ГОРИТЬ ЗЕМЛЯ під ногами - проснись, любодію!

Не йди в пекло по програмі.  По новому стилю.

Бачиш. Чуєш. Моя мати, гримить небо грізно.

Встань, молись за своїх діток- поки що не пізно.

І не треба ждать рятунку, добра з-за кордону.

Вір, молися і трудися, добро в тебе дома.

Дніпр широкий, рідний Київ, Запоріжжя, Харків.

Львів, Полтава і Чернігів – мої сестри-браття.

Не забудьте свою віру, вам з неба послану.

Не продайте свою віру за долар поганий.

Бережіть благословенну мову християнську.

Святу мову, не буденну – церковнослов’янську!

Русь Київську Православну возлюби духовно,

І неси хрест Богом даний до вічного дому.

Твори добро, молись Богу, шануй батька і матір.

Дивись козак, щоб масону не попався в ятір.

Тоді буде пізно взивати до Бога.

Як печать поставлять на хмільного лоба.

За ганьбу Завіта з тяжкими гріхами

В тартар вічну муку підеш з ворогами.

Ніхто тоді не поможе, нещасний козаче,

Україна тільки, може росою оплаче.

Чорний ворон покружляє не найде й могили,

І на віки серед вірних твоя пам’ять згине.

Плаче, плаче Україна, свята земля стогне,

Плаче церква – мати рідна: бійтесь, чада, Бога!

Чорна хмара насуває. Пробудись, молися!

Що діється в твоїм краю, козак, подивися.

Святу віру твоїх предків топчуть розривають,

З масонами в тайній згоді Христа розпинають.

Самосвяти - самохвали п’ють вино, гуляють.

«Розпрягайте, хлопці коні» - *у рясах співають*.

Не ждуть вони правди-царства, йдуть шляхом широким,

Замість жита бур’ян сіють, на останні роки.

Чужі гривні пропивають, нищать Україну.

Ярмо хитре надівають лукавого Риму.

Проснись, проснись, Україно! Прохмелись, козаче!

Глянь, як мати з діточками горює та плаче.

Подивись козак на зорі, місяць червоніє,

Глянь на землю – плаче, стогне бідна Україна.

Глянь у душу твою грішну, хто в ній поселився?

Надінь хрест і йди у церкву, кайся і молися.

Ще не вмерла Україна і не вмре ніколи,

Якщо будеш козаченьку вірно славить Бога!

Якщо будеш батьків слухать, чесний труд любити.

Паляниці будеш їсти та Бога хвалити.

Якщо буде мир і згода у нас в Україні

Бог дасть щастя і здоров’я всій нашій родині.

   Єлізарово –Дніпропетровськ.  1999 рік.