Україна моя Україна.

          Стихи прозорливого старца

           Болящего Василия, инока Иоанна с. Елизарово

Україна моя Україна, пробудися від тяжкого сна.

І молися, поки ще не пізно, не закрита дорога твоя.

Милосердія двері відкриті, із Христом ти до Бога іди,

Небагато осталось нам житии, покаянну молитву твори.

Пом'яни своїх предків Преславних, святу Віру свою збережи.

Знай єдину сім'ю Православну, ти у згоді з братами живи.

Шануй батька і матір усердно, їм у старості ти послужи.

І до страждущих будь милосердний. Завіт Божий в душі збережи.

Хрест неси по дорозі тернистій, і на долю свою не ропщи.

Що нам послано небом? Змирися. Ради Господа все потерпи.

Знай, терпіння в біді укріпляє. Силу, розум тобі подає.

Твою душу терпіння вкращає і до господа Бога веде.

Будуть війни, і глади, і мори.

Будуть гнать вас по рідній землі.

Буде людям несказане горе,

стогнать будуть в Масонськім ярмі.

Пам'ятай, що Христос твій Спаситель, Його воля над нами свята.

І Почаївська Матір Пречиста Хрест тяжкий нам нести помога.

Вона Перша стоїть у Престола. За нас грішників молить Христа.

Покриває чесним Омофором, нас спасає від всякого зла.

І я, страждущий, грішний, убогий в темній келії плачу, молюсь.

Україна вернися до Бога, не забудь, що ти Київська Русь.

Дану Небом тобі  Праву  Віру,   як дар Божий в душі збережи.

Бережися лукавого Миру, на совіт нечестивих не йди.

Україна моя, Україна. Пробудися від тяжкого сна.

І борися, поки ще не пізно. Бійся вічного пекла ярма.   1999 р.